На прийомі у психолога

Лариса Гресь Центр "Астролог" 04.08.2026

Навчально-консультаційний психологічний центр «Психолог-і-Я»

Консультативна практика спонукала мене до написання рубрики «Співрозмовник». Гадаю, цей розділ буде цікавим як для психологів, так і для тих, хто на якийсь час перестав «відчувати смак кави», для кого життя перестало бути цікавим.

Скільки консультацій, стільки й життєвих ситуацій, кожна історія — це драма.

Днями на прийом прийшла симпатична, мила дівчина 27 років, назвемо її Ліза.

Ліза була пригнічена, у неї була проблема, стара, як сам світ: її коханий чоловік, батько її двомісячної дитини, перебуває у шлюбі: у нього є інша сім’я та інша маленька дитина. Він обіцяв їй ще до пологів оформити розлучення, але обставини не дозволили: дружина, емоційно нестабільна жінка, погрожує накласти на себе руки. Тому він змушений розриватися між двома сторонами.

Ліза нарікає на те, що йому зараз дуже важко, але знає, що він її кохає, і вірить йому, тільки треба трохи почекати.

Задаю питання: Як довго ви будете чекати?

– До Великодня. Він сказав, що до Великодня прийде до мене назавжди, — відповідає Ліза

– А якщо він до того часу не визначиться? Ліза мовчала, їй не хотілося вірити, що близька й кохана людина може її покинути.

– Якщо він не прийде, що тоді?

— Не вірю, — каже Ліза, — він мене кохає.

Пояснюю Лізі, що, можливо, Він її й кохає, але свій вибір Він уже зробив, адже Він залишився в родині. І, як би це не було сумно, Ліза теж зробила свій вибір: вона обрала стосунки без стосунків, без майбутнього.

Ліза вже не так емоційно протестує, думаю, вона й сама це чудово розуміє. Гадаю, вона просто ще не навчилася жити без нього — у своїх думках.

А не навчилася тому, що мрії про те, як могли б далі розвиватися їхні стосунки, підтримують у Лізі ілюзію майбутнього. У таких випадках важливо віртуально завершити стосунки та попрощатися з вигаданим життєвим сценарієм.

Щоб упорядкувати свої почуття та думки, пропоную Лізі написати листа. Звісно, надсилати Йому листа не варто, він призначений насамперед для Лізи.

Лізі стане легше, якщо вона опише всі почуття, які переповнюють її внутрішній світ: як чекала на Нього, чекала на прояви Його кохання та турботи, чекала, що Він зробить пропозицію і запише дитину на своє прізвище. Що напише Ліза, знатиме лише сама Ліза, бо це лише її життєвий сценарій, можливо, намальований ще в далекому дитинстві.

Поки є претензії — свою вигадану казку треба викласти на папері, а коли не залишиться ані краплі образи, варто згадати й радісні моменти, про них теж варто написати: Пам’ятаєш, як ми були щасливі, як нам було весело, коли ми….

І ось тут Ліза обов’язково має подякувати Йому: «Дякую, що подарував мені таку чудову доньку, навчив, показав, подарував, допоміг…»

Чому ця вдячність є важливою? По-перше, висунення претензій — це дитяча позиція. Доросла позиція — це вміння нести відповідальність за свої вчинки. Людина з нормальною психологією завжди й у всьому знаходить для себе корисний урок. По-друге, пробачивши Йому та подякувавши Йому, Ліза поступово перестане відчувати біль образи.

Мій досвід у консультативній діяльності, а його аж 17 років, показує, що більшість чоловіків, опинившись у подібній ситуації, не розраховують на те, що щось змінять у своєму житті.

Щоб продовжити стосунки та створити сім’ю, романтики й сексу недостатньо. Важливі спільні інтереси та життєві принципи. Там, у тій сім’ї, вже все є: спільні друзі, цілі, захоплення, побут. А тут усе це треба створювати заново.

Наступного дня Ліза надіслала повідомлення: «Я обмірковую ваші слова після вчорашньої консультації. Величезне спасибі, що вислухали та підказали, що робити (насправді я нічого не підказувала, а лише запропонувала написати листа). Надішліть, будь ласка, книги, про які вчора говорили, із задоволенням читатиму. Ще раз дякую.

З найкращими побажаннями я надіслала Лізі книги мого улюбленого автора Михайла Литвака: «Психологічне айкідо», «Сценарій шлюбу» та «Перев’язування душевних ран».

Того ж дня надійшло повідомлення від Лізи: Дякую за такі слова та матеріали. Починаю читати й розвиватися. Через місяць обов’язково зв’яжуся з вами.

Ліза сама визначилася щодо чергового візиту до мене, думаю, вона сама визначиться і щодо своєї непростої ситуації. А це вже позиція дорослої людини.

PS. З власного досвіду знаю, що не завжди вдається самостійно впоратися зі своїми почуттями та ситуацією. Якщо вам потрібна допомога, телефонуйте за номером (+38) 050-625-16-18. У нас працюють кваліфіковані психологи, які допоможуть розібратися в існуючій проблемі.