Інфантилізм як явище

Інфантилізм як явище

Інфантилізм — це психічна основа, на якій формуються багато патогенних станів; це пов’язано з незрілістю у розвитку особистості.

Якщо говорити про будову психіки, то це, насамперед, її патологічна будова, яка зумовлена необхідністю витіснення з свідомості хворобливого емоційного стану.

Іншими словами, людина витісняє зі своєї свідомості все те, що може нагадати їй про те, про що вона хоче забути.

• Емоційно болісними, тобто такими, що підлягають витісненню, можуть бути: думки, сприйняття, бажання, емоції, спогади, асоціації, фантазії, мрії тощо.

Інфантилізм — це проблема психіки. Людина може страждати на інфантилізм і в дев’ять років, і в сімдесят дев’ять років. Отже, справа не у віці, а в інфантильній психіці.

У своїй поведінці інфантильна особистість нагадує поведінку дитини: вона прагне жити у мріях і не любить реальності. У разі небезпеки прагне сховатися за спиною «батька»; боїться залишитися наодинці з потенційно небезпечною ситуацією.

Головна відмінність інфантильної особистості від нормальної дитини полягає в тому, що друга хоче бути дорослою та самостійною, але поки що не може, а перша, навіть якщо й може бути дорослою та самостійною, не хоче цього робити.

Саме не хоче бути дорослим, хоче турботи, уваги та піклування. Найкращим способом для цього є хворобливий стан тіла або психіки, або тіла й психіки разом.

Інфантильний стан найлегше виявити за нестандартною реакцією людини на проблему. У разі виникнення проблемної ситуації, замість того щоб вирішувати проблему, інфантильна особистість починає демонструвати безпорадність, страх, тривогу, образу та готовність до слухняності.

Проблема інфантильної особистості полягає в регламентованості її емоційно-вольової сфери. Така особистість не має ані власної волі, ані власних бажань; усі задоволення людина має отримувати лише як нагороду за хорошу поведінку. Казка про Попелюшку може бути чудовою метафорою інфантильності.

Однак інфантилізм не обов’язково проявляється у вигляді соціально непристосованої особистості; це може бути хороший фахівець, який зайняв позицію учня (наприклад, офісний працівник).

Для інфантильної особистості головне — знайти собі опору, «батька» і перекласти на нього відповідальність за себе та своє існування. Так, бізнесмен, який страждає на інфантилізм, щоб залишатися в стані дитини — що, з огляду на його становище, не так вже й просто — може наймати собі керуючого, який повинен брати на себе всілякі проблеми, що підстерігають бізнесмена.

Як правило, такі бізнесмени дотримуються законів і можуть легко самостійно вирішувати всі можливі проблеми, але спокійно почуватися вони можуть лише тоді, коли відповідальність формально не лежить на них.

Як правило, інфантилізм має мету та внутрішню логіку, які не мають жодного стосунку до прагнення інфантильної особистості зайняти вигідну соціальну позицію.

Харків

вул. Донець Захаржевського, 6/8, офіс 209

тел. +38(050) 625-16-18