Гра для розвитку пам'яті

Лариса Гресь Центр "Астролог" 21.10.2017

Номер телефону, який не був записаний, забувався через хвилину, а той, що був записаний без точного зазначення імені й знайдений наступного дня, ніяк не вдавалося пов’язати з ім’ям того, хто його мені дав, і його можна було спокійно викинути.

Навчання давалося мені дуже важко. Те, що я читав за власним бажанням, я ще якось пам’ятав, але те, що треба було вивчити, я міг читати тисячу разів і без жодного результату.

Про зустрічі, які мені призначали, я згадував, як правило, вже після їхнього закінчення. Жити так було дуже важко. Я добре пам’ятав дитинство, але не міг згадати якесь просте слово, яке мені було потрібне в розмові. Доводилося викручуватися й замінювати його схожим, яке ще залишалося в пам’яті. Через відсутність точності мовлення мене почали вважати…

Загалом, не будемо про сумне, адже я сподіваюся, що у вас таких проблем ще немає і взагалі тепер уже ніколи не буде.

Щоб подолати свої труднощі, я вирішив докласти всіх зусиль, аби якось з ними впоратися…

Я почав із пошуку таблеток. Вживав трави та добавки. Можливо, комусь вони й допомагали, але я цього не відчував. Нарешті мені пощастило. Мій товариш порадив мені чудові ліки.

Я кілька разів повторив назву, записати не було на чому, і пішов до аптеки.

Звісно, в аптеці я навіть не міг пригадати, як звучить назва препарату від склерозу.

Наступного дня, зустрівши товариша, я записав цю назву. Але, прийшовши до аптеки, я виявив у кишені кілька десятків записок із різними назвами і вже не зміг вибрати потрібну.

Наступного дня я записав назву прямо на руці й придбав у аптеці омріяний препарат.

Я спробував його лише раз, і на все життя запам’ятав його назву без жодних нотаток. Запам’ятав, щоб випадково не спробувати ще раз. Чому? Тому що через дві-три години після столової ложки препарату (який треба було пити кілька місяців по три рази на день), я міг тільки плюватися й полоскати рот. Назву я вам не скажу, я не садист, але це були ефіри відпрацьованої бавовняної олії.

Але як бути з проблемами?

Тут мені допоміг один хлопець, який захоплюється розвідкою і має чудову пам’ять.

Він тренував свою пам’ять.

У одному фільмі він побачив, як хлопчик запам’ятав порядок предметів, що лежали на столі, і це згодом допомогло викрити шпигуна та врятувати підводний човен.

Я теж почав виконувати ці вправи, але помітив, що підсвідомо почав розкладати предмети в одному й тому ж порядку.

Тоді я взяв велику коробку та два набори однакових монет: копійка, три копійки, п’ятак, гривенник тощо. Я кидав один набір монет у коробку й запам’ятовував, як монети впали, а потім закривав її й на кришці намагався відтворити комбінацію, що була в коробці.

Оцінити, як це впливає на пам’ять, одразу було нелегко, але через деякий час я помітив, що щоденне 15-хвилинне тренування з дванадцятьма монетами дає свої результати. Я почав нормально запам’ятовувати. Тобто, мені б хотілося краще (досконалості немає меж), але я вже став для своїх товаришів справжнім джерелом інформації.

Справа в тому, що я почав згадувати навіть те, що колись марно намагався вивчити.

Воно спливало і вже нікуди не зникало.

У будь-який момент, немов з полиці, я мав змогу черпати ці знання.

Але все ж у монет було чимало недоліків. Вони зсувалися. Розклавши їх, мені потрібно було оцінити правильність свого повторення. Це теж було дуже суб’єктивно.

Я звик до цих вправ. Щодня, як зарядка, 15 хвилин; якщо пропустив — запам’ятав, доклавши зусиль. Розклав так, як запам’ятав, порівняв. Правильно, неправильно — завтра буде краще.

Сергій Ростовцев